Я чую, чо вы, братишки и сестрички, не зовсім готові до моєї розповіді, але коли відчуваєш звабу сказати свою історію, то треба витиснути з себе всі сонячні бар'єри. Так от, сніг летить, і наша країна занурена в холодний туман. Це саме той період, коли сльози холодні, як піздатість наркомана, а вулиці наповнені людьми в шапках з лічильниками закладок. А я, хлопець з біс-року, завжди був на хвилі взривати.
Ось так наркоманське хіп-хоп в ритмі старих ширял диктує мені свої закони. Але тепер, розповім вам про свою останню пригоду, коли рішив змінити своє життя і занятися лічильниками в ресторані.
Було це на дні моєї наркоманської депресії, коли я лежав у центрі руїн свого життя. Сонце вже тривалий час не світило, а мої мрії були вмазані непроникною темрявою. Життя стало наскрізь ширялищем, а я - просто голодуха у цій наркотичній гидропонічній мережі.
І от, я кинув виклик долі! Заходжу я на свій улюблений сайт "Парадайз Шипс". Тут можна було знайти все, що душа забажає - закладки, ширяла, шприці, все для наркоманського сяйва. Але мені була потрібна лише одна рецептура - метадон, який міг змінити мене до неузнавання.
Прокручую сторінку сайту, вибираю свій продукт. Листуємо, листуємо, і ось вона - закладка! Моє серце вибухає радістю, як закурений ширял. Власний світло-синій кришечка з вишневим вимісцем. Це було саме те, що мені потрібно. Закладка, яка зробить мене володарем своїх емоцій.
Зрештою, зробивши свою закладку, я вирішив покинути моє приваблене марихуаною житло і зайнятися лічильниками в ресторані. Я хотів змінити своє життя, використовуючи свій наркотичний досвід як зброю проти скуки і рутини.
Так от, першого дня роботи в ресторані, моя душа була наповнена натхненням. Я був готовий хиппувати на кухні, як наркоманський шаман з власним лехоньким ширялом. Кожен рух моїх рук був синхронізований з ритмічними ударами моєї наркотичної живиці.
Я взявся за готування страв з блискучою енергією, мов акорди музики, яку тільки ти можеш послухати на власному дзвінку. І хоча я знаю, що мої руки були як ширялом мариновані, я все одно працював на повну катушку. Ресторан здригався від мого наркоманського темпу.
І ось, через кілька годин невпинного гіпнозу, я закінчив своє перше зміна. Результати були вражаючі, як наркоманське хайлайті. Кухня була заповнена ароматом кулінарного вибуху, а мої страви були справжніми наркотичними шедеврами.
Скажу вам, братишки і сестрички, це була найкраща ночівля мого наркоманського життя. Я почав хиппувати не лише наркотиками, але і на справжньому житті. Лічильниками в ресторані, я став справжнім наркоманським шеф-кухарем, вкрай витонченим і понад усе амбітним.
Тож, пам'ятайте, мої друзі, життя - це така собі гідропоніка, в якій ми займаємося своїми ресторанними фантазіями і закладками наркотикам. І хоча моя історія може здатися дивною і навіть нещасною, вона є викликом до власного хиппування і творчості.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
| Закладки |
Ширяла |
Шприці |
Гидропоника |
Сайт |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| 6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так от, саме так я купив метадон і занявся лічильниками в ресторані, хиппуючи на наркоманському ширялі. І хоча цяісторія здобулася з кількаємніх слів, вона має глибину, яку можна порівняти лише з глибиною наркотичного вибуху.
Э, ребята! Все знают, что я не боюсь шутить на свой счет и сделать из своей жизни комедийное шоу. Но сегодня я решил поделиться с вами одной историей, которая, как оказалось, имеет несколько неожиданный поворот.
Значит так, я, как настоящий хипстер, решил побывать на наркотической тусовке. Не для того, чтобы закладки сплетать или джей-поинтами обмениваться, а чтобы просто наблюдать за всей этой безумной суетой. Ведь, как известно, наркоманы - это такие странные ребята, которые забыли, что такое "нормальная" жизнь.
В общем, я попал на эту тусовку, где все курили, пробовали героин, метчик и прочие приколы. А я, само собой, сидел в сторонке и смотрел, как эти ребята испытывают радость или страдания от этих веществ.
Но вот, внезапно, мне в руки попала закладка! Я даже не знал, что делать с ней. Запалить? Попробовать? Засунуть в рот и проглотить? В итоге, решил все-таки поискать того, кому она принадлежит, и вернуть обратно.
И тут, как назло, ко мне подошел парень с видом наркоманчика. Он сказал: "Эй, бро, ты не видел, где мой героинчик? Я его потерял!". И я таким невинным голосом отвечаю: "Нет, ничего не видел, дружище".
Так началась моя история с метадоном. Парень, которого я попытался обмануть, решил меня "наказать" и сказал, что если я найду его героин, он мне даст немного метадона. Разумеется, я сразу сказал "да", ведь в моей жизни всегда место на новые приключения.
И я, как настоящий детектив, отправился искать этот героин. Бродил по всему району, собирал всю информацию, спрашивал у всех, кто только мог знать что-то о героине. Даже зашел в жуткий черный рынок, где точно можно было найти свою долю приключений.
И, наконец, я нашел его! Героинчик, спрятанный в каком-то неприметном месте. Я счастливо схватил его и побежал к парню, чтоб обменять на метадон. Но, когда я вернулся, его уже не было на месте.
Хейтить, конечно, не собираюсь, ведь сам виноват - долго искал, мало смотрел под ноги. Но было обидно, что я так тщательно его искал, а потом оказалось, что он просто ушел.
Так что метадона я так и не получил. Зато я после всей этой истории решил отвлечься от наркотических тем и начал заниматься чем-то более полезным.
А именно - смотреть корейские дорамы! Да, да, не смотря на то, что я не понимал ни слова (да и теперь понимаю с трудом), я все равно увлекся. Почему? Потому что там так много эмоций, так много драматических ситуаций, что понять все понятно, даже без перевода.
Я начал смотреть одну дораму, потом вторую, третью, и так далее. С каждым новым эпизодом я все больше втягивался. Даже снялся в одной из них в роли наркомана! Это был небольшой камео, но я был рад такому опыту.
И если кто-то скажет, что смотреть дорамы - это легкий способ развлечься, то я скажу "фигушки!". Ведь это требует настоящего внимания, чтобы понять, что происходит, и погрузиться во всю эту атмосферу.
Так что вот, ребята, моя история про закладки, тусовку и джей-пойнты. Не знаю, как вам, но мне она запомнится на долго. И я надеюсь, что мои приключения, хоть и в молодежном сленге, помогут вам расслабиться и улыбнуться.
И помните, не надо героинчиков и прочих веществ, чтобы быть счастливым. Будьте легкими, и наслаждайтесь жизнью!